Булінг (шкільне цькування) - це навмисне знущання фізичним, вер­бальним або психологічним способами. Воно може варіювати від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущають­ся, уникаючи, ігноруючи інших і по­ширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідом­лення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття.

Ознаки того, що дитину цьку­ють у школі:

Відмова іти до школи з різних причин - «не хочу, нецікаво, не бачу сенсу...».

Відсутність контакту з одноліт­ками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться спілкування у соцмережах, йде до школи і повертаєть­ся звідти наодинці, не має у кого запитати про домашнє завдання.

Психосоматичні ознаки: час хвороби, наприклад, ломота в тілі біль у животі, вірусні інфекції

Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж тією, якою йдуть усі діти.

Причини булінгу

Як правило, це занижена само­оцінка. Навіть якщо дитина вияв­ляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

Атмосфера вдома. Дуже час­то жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок – каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків якщо звикла, що до неї краще ставлятсья, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворю­ватиме навколо себе таку ж атмос­феру і в школі. Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат - дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.

Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слаб­шого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психо­логічний стан.

Відрізнити таку дитину - жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дити­на - жертва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де її психологічна структура вва­жатиметься сильною).

Що робити батькам?

Пояснити дитині, що таке бу­лінг. За дослідженнями UNICEF, в Україні 80% дітей рано чи пізно ста­ють жертвами шкільного цькуван­ня. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про, образи. Тому варто пояснювати дітям, що інші мають право робити з ними і на що не мають права.

Це починається з дитячого сад­ка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти батьки відпо­відають: «Ну, ти ж нічого не їси, а цілий день у садку», таким чином, даючи іншій людині право на фізич­не насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця - їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.

Стратегія захисту. Не бігти од­разу до школи. Спершу дізнатися у дитини, що вона думає про цю ситуацію, і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи. Коли застосовується фі­зична сила - в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори, зазвичай, присоромлюють дітей, яких захищають батьки), треба йти до школи. Пора­дити дитині проводити більше часу зі старшими. Намагатися не відхо­дити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.

Не вкладати свої ідеї в голову дитини. Коли щось радите - за­питуйте, чи зможе дитина так учи­нити. Якщо відповідь буде - «мені незручно, соромно, я так не зможу» - шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати - «чому ти не можеш дати відсіч?!!». Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою. Завдання батьків - допо­могти. З юридичної точки зору ви не можете прийти і поговорити безпосередньо з дитиною, яка ображає вашу. Це можна ініціювати лише через школу або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.

Підтримувати дивакувату рису в характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміха­ються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особли­вості зовнішності - зробіть фотосесію, щоб підкреслити. Якщо ж про замкнутість - знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими. Якщо булінг триває кілька місяців, - без дитячого психолога не обійтися.

Поради дітям

Ось ще кілька стратегій для дітей, які можуть допомогти їм поліпшити ситуацію і своє самопочуття, зу­мовлене тим, що від­бувається.

Уникай бешкет­ника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві - скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другові.

Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти, припинити знущання.

Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.

Шкільний булінг - явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються, зазвичай, уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

Коментарi